Три брати могли уособлювати три сонячні події дня: ранок, полудень і вечір. Саме про них згадує Велесова Книга в оповіданні про отця Богумира (мітологічне уособлення осіннього Сонця на противагу отцю Орію – весняному) і його сімейство: "У той час був Богумир, муж Слави, і мав трьох дочок і двох синів... І тут мати їхня, іже речена Славуна, про їхні творячи [*дбаючи] потреби, і рече вона до Богумира цими днями: "І маємо дочок своїх віддати і внучат зріти [*очикувати або доглядати]", – так рече. І повози упряже і їде, кудись. І приїде до дуба стоячого в полі, і остався вночі біля вогнища свого. І виде [*баче] ввечері мужі троє на комонях до нього стрімилися. І рекли ті: "Здраві будь! А що іщеш?" Оповів їм Богумир туги свої. А вони же отвічають, яко суть самі в поході да ймуть жінок. Обратився Богумир на степи свої і веде троє мужі дочерям. Од них три роди ізійшли, від Славуни були. Од тих бо походять древляни, кривичі і поляни, яко перва дочер Богумира імено мала Древа, а друга – Скрева, а третя – Полева. Сини ж Богумира мали свої імена: Сіва і молодший Рус. Від тих походять сіверяни і руси. Троє бо мужі були три вісники: про утро, про полудень і вечір. [1, д.9а]., А то були Кий, Щек і Хорив. І так поділили скот, пішли в інші землі три роди, та сіли всяк до гмиті своєї. А Кий, бо речуть, ставив град, і тому ім'я дано єсь Київ.", Кий, Щек, Хорив, Лыбедь — три легендарных брата и сестра, которые, по летописному свидетельству, в стародавние времена основали город и назвали его в честь старшего брата Киевом..